Концептуальні центри метафорики чорногорської поезії

Sažetak

У статті запропоновано аналіз метафоричних структур, які створюють концептуальні асоціативно-образні центри в перекладених українською мовою текстах чорногорських поетів. Виокремлено та схарактеризовано концептуальні центри
метафорики „Людина і народ“, „Людина і всесвіт“, „Людина і мікрокосм її Душі“, „Філософія світосприймання“. Простежено стилістичні функції антропоморфної (зокрема і соціоморфної), природоморфної, артефактної метафор. Зауважено про виразність соціоморфних метафор, пов’язаних з релігійно-міфологічним сприйманням світу. Відзначено лексико-гра-
матичні особливості метафорики: активність генітивних, дієслівних, прикметникових метафоричних структур, а також
перевагу ускладнених метафоричних комплексів над двотричленними метафоричними сполуками. Простежено роль
компаративних зворотів, метафоричних ототожнень семантики зіставлюваних у мікроконтекстах лексем. Окрему увагу
приділено ролі слів-символів у створенні асоціативно-семантичної двоплановості словесних образів.

У дослідженні відзначено лінгвокультурологічне значення українського перекладу чорногорських поетичних творів,
оскільки матеріал виявляє співвідношення „універсального та національного“, „свого та чужого“, „спільного та відмін-
ного“ у словесних картинах природного ландшафту, філософського осмислення буття. Оскільки проаналізовано не
оригінальні твори, а їх переклади, то враховано увагу до національно-культурного компонента в асоціативно-образній
структурі метафорики чорногорської поезії. Простежено те, як мова чорногорської поезії відбиває особливості історії,
ментальності, характеру народів Чорногорії, яким довелося у складних умовах відстоювати свою державність та незалежність.

Під час аналізу наголошено на диференціації традиційних метафоричних структур, які притаманні і мові української поезії. Принагідно відзначено й індивідуально-авторські метафоричні моделі, оригінальність метафоричного мовомислення чорногорських поетів.