Етнолінгвістичний аспект дискурсу народного мовлення

Abstract

У пропонованій статті автори здійснюють етнолінгвіс­тичний аналіз контекстів народного мовлення, окреслюють коло мовних одиниць, які є константами української етно­культури та виокремлюють етнолінгвістичні коди: (вербаль­ний, локативний (просторово орієнтований), темпоральний (часовий, залежно від пори року, доби), реальний (предмет­ний), зображальний (символічний), музичний. Особливу увагу у статті приділено поняттю дискурсу народного мов­лення, підтверджуючи думку, що народне мовлення – це мова етносу, це система знаків та символів, що відображає специфіку світосприйняття через мову. У статті встановле­но взаємозв’язки українських обрядів із дохристиянськи­ми віруваннями. На основі контекстів народного мовлення з’ясовано походження та джерела поповнення певних ша­рів української лексики, розкрито символіку та первісне значення ряду лексем і фразеологізмів, що сприяє продук­тивному вивченню мови як джерела реконструкції давньої духовної етнокультури.

При дослідженні семантики слова, фразеологізованого сполучення використано описово-аналітичний, порівняль­но-історичний метод з елементами концептуального аналізу контексту та встановлення зв’язку мовних явищ. Застосо­вано також новітні методи концептуального аналізу, в тому числі лінгвокультурний опис ряду стійких асоціативно пов’язаних ланцюгів мовних одиниць, характерних для на­родного мовлення.

Отримані у під час дослідження висновки допомагають усебічно осмислити роль та місце етнокультурного компонен­та в семантиці мовних одиниць, з’ясувати глибинний зміст мо­тивованого слова та спонукають до подальшого опрацювання загальної проблеми взаємозв’язку