Чорногорський наратив „Чорної ради“ Пантелеймона Куліша

Abstract

У статті проаналізовано чорногорський наратив у першо­му українському романі „Чорна рада“ Пантелеймона Куліша. Крім історичних осіб, у ньому діють вигадані персонажі. Одними з найбільш колоритних образів є два запорозьких козаки – українець Кирило Тур і чорногорець Богдан Чор­ногор, які беруть активну участь у багатьох епізодах твору. Автор наводить документальні свідчення про перебування чорногорських юнаків у запорозькому війську, відзначає близькість національних характерів, спільні риси в побуті й звичаях обох слов’янських народів. Символічного значення в романі набуває обряд побратимства, який здійснюють у церкві Кирило Тур і Богдан Чорногор. Письменник підкрес­лює, що лицарськими якостями, силою й відвагою чорного­рець не поступається українському козакові, а своєю розсуд­ливістю, стриманістю намагається застерегти від необачних вчинків. Особливо зростає його роль під час запорозького суду над Кирилом Туром. Богдан Чорногор всіма силами намагається вберегти побратима від нелюдських тортур. Показово, що чорногорець увесь час присутній в наратив­ній парадигмі тексту, коли там з’являється Кирило Тур. При цьому автор часто використовує окремі чорногорські слова, щоб надати своєму персонажеві національного колориту. П. Куліш уперше в українській прозі створив романтичний об­раз Чорногорії, яка імпонувала йому героїчною боротьбою за свою незалежність, лицарською доблестю чорногорського юнацтва. Тому концепт побратимства Кирила Тура й Богдана Чорногора закономірно розвивається в паралельних дискур­сах Запорозької Січі й Чорної Гори як непохитних твердинь національно-визвольних рухів обох народів.