Семантика та синтагматика простих речень з напівпредикативними ад’єктивними компонентами в українській мові

Abstract

У статті комплексно досліджено явище синтаксичного ускладнення структури простого речення напівпредикативни­ми ад’єктивними компонентами (традиційно – відокремлени­ми прикметниковими і дієприкметниковими зворотами), що їм притаманна потенційна предикативність. Автори визначають прості речення, ускладнені напівпредикативними ад’єктивни­ми компонентами, як актуалізовані через відокремлення одно­лексемні або кількаслівні синтаксичні утворення, що постали внаслідок згортання простого елементарного речення в нере­ченнєву пропозицію, центральну позицію в якому посідає вто­ринна предикатна синтаксема у формі ад’єктива, граматично та семантично пов’язана з базовою частиною простого усклад­неного речення (через категорії відносної темпоральності, від­носної модальності та часткової персональності).

Напівпредикативність визначено як синтаксичну категорію простого ускладненого речення із формальними ознаками: оформленням за певною граматичною схемою, наявністю ін­тонації відокремлення, синтаксичною автономністю і розчле­нованістю.

У статті встановлено, що ад’єктиви як вторинні предикати в семантико-синтаксичній структурі простого речення функ­ціюють як одновалентні чи полівалентні одиниці. Ад’єктивні структури, що володіють значеннєвою та структурною полі­функційністю, передбачають формування дво-, три, чотири- та п’ятикомпонентних моделей. У процесі дослідження якісного складу напівпредикативних ад’єктивних конструкцій унаочне­но моделі приєднання до вторинних предикатів валентно зу­мовлених / не зумовлених синтаксем. Автори пропонують ти­пологію моделей валентних потенцій ад’єктива, виокремлюючи різнокомпонентні сполучення вторинного предиката з субстан­ційними синтаксемами (суб’єктною, об’єктною, адресатною, інструментальною, локативною), або адвербіальними синтаксе­мами із часовим, причиновим, допустовим, цільовим, умовним, порівняльним і характеризувальним значеннями.