Вплив чорногорського родоводу на середньовічні мотиви творчості Євгена Маланюка

Sažetak

статті акцентована увага на чорногорському походжен­ні однієї з гілок родоводу Є. Маланюка – найвидатнішого письменника української еміграції, творчість котрого пе­редусім була спрямована на відновлення національно-дер­жавного статусу України. За допомогою біографічного, культурно-історичного, аналітичного методів та методів герменевтики проаналізовані ранні твори письменника, у яких наявні середньовічні мотиви, зокрема мотиви захід­ноєвропейського лицарства. Звернута увага, що вони заро­дилися у творчості Є. Маланюка не лише в результаті його романтичного мислення чи під впливом окремих мислите­лів, але могли мати й цілком реальне підґрунтя, пов’язане з чорногорським походженням роду письменника, який у середньовічні часи проживав на території Чорногорії. Наве­дені доволі скупі відомості про чорногорський рід Я. Стоя­нова, котрий був дідом Є. Маланюка по материнській лінії. Я. Стоянов міг мати вплив не тільки на вибір онука стати професійним військовим, але й геральдичні символи його дворянського роду (передусім середньовічний щит, зобра­жений на гербовій печатці) могли зацікавити Є. Маланюка як середньовічною тематикою загалом, так і пробути інте­рес онука до національно-визвольної боротьби чорногор­ців, зосібна спрямованої проти Османської імперії. Також на прикладі історичного роману «Чорна рада» П. Куліша проілюстрований інтерес українців до загадкової для них тоді Чорногорії. Передусім до героїчної боротьби її народу за національну незалежність, а також до такого звичаю, як – otmica, пов’язаного з викраденням нареченої. Цей давній чорногорський звичай не тільки зображений у романі П. Ку­ліша, але й був реалізований у житті майбутнім батьком Є. Маланюка, котрий викрав дочку Я. Стоянова.